ДО 207-ОЇ РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКО

9 березня виповнюється 207 років з дня народження Великого Кобзаря,

генія українського нараду - Тараса Шевченка.

Світлий образ Великого Кобзаря − безсмертний, як і сам народ, що

породив його. Вічно нетлінна творчість геніального сина України жива подихом

життя, биттям гарячого людського серця.

Безсмертна могутня сила його таланту, проникливість і глибина його

думки, мужність і ніжність його лірики, гострота і пристрасність його слова,

мужність і пісенність його віршів відзначена самовідданою любов’ю до своєї

Батьківщини, до свого народу.

Початок весни для шанувальників літературної спадщини Великого

Кобзаря – це можливість щоразу по-новому осмислити його поетичні та прозові

твори, краще осягнути минуле, зрозуміти сучасне й себе в ньому.

Кобзаря вважають українським Пророком, чиє поетичне слово було

актуальним у ХІХ столітті, і не менш значиме сьогодні. Кожен українець

пам’ятає його слова, в кожному живе його дух і кожен бачить у ньому щось

своє.

Тарас Шевченко - видатний український поет, прозаїк, драматург,

художник, політичний і громадський діяч. Він був людиною універсальних

обдарувань та інтересів. Все його життя і творчість були присвячені

українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною

суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та

історія народу, а люди будуть щасливими.

Народився в сім'ї селянина 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814

року в селі Моринці на Черкащині. Рано залишився сиротою. Грамоти навчився

у дяка. У 14 років його взяли "козачком" до двору поміщика П. Енгельгарда, з

яким переїхав спочатку до Вільно, а потім - до Петербурга. У 1832 р. Шевченка

віддали "у науку" до художника В.Ширяєва. У 1838 році за пiдтримки К.

Брюллова, В. Жуковського, О. Венеціанова, М. Вєльгорського, Є. Гребінки, І.

Сошенка та інших Шевченка викупили з кріпацтва.

Того ж року його прийнято до Академії мистецтв, яку він закінчив у 1844

році. У 1843 та 1845 рр. Шевченко приїжджав на Україну i працював

художником у Київській тимчасовій комісії з питань розгляду старих актів. У

лютому 1847 року Т. Шевченка затверджено на посаду викладача малювання

Київського університету. 24 березня 1847 р. за участь в діяльності Кирило-

Мефодіївського товариства та за антисамодержавницькі поезії Т. Шевченка

заарештовано та заслано до Орської фортеці Оренбурзького окремого корпусу з

царською резолюцією про заборону писати i малювати. Під час заслання

Шевченко як художник увійшов до складу експедиції, завданням якої було

дослідження Аральського моря.

У 1857 році зусиллями друзів Т. Шевченка повернули з заслання й у 1858

році він прибув до Москви, потім до Петербурга. У 1859 році приїхав в Україну,

але перебував під наглядом поліції. Йому заборонили постійно проживати в

Україні і зобов'язали переїхати до столиці. Десятирічне заслання, хвороби

призвели до передчасної смерті Т. Шевченка 26 лютого (за новим стилем 10

березня) 1861 року. Поховали його спочатку на Смоленському цвинтарі у

Петербурзі, у травні 1861 року прах перевезли на Чернечу (тепер Тарасову) гору

поблизу Канева.

Тарас Шевченко почав писати вірші у другій половині 30-х років. У 1840

році в Петербурзі вийшла його перша збірка поезій "Кобзар" у 1845 році -

героїчно-романтична поема "Гайдамаки". В 1843-45 роках він написав цикл

поезій "Три літа" (центральним твором якого є "Сон"), поему "Кавказ",

послання "І мертвим і живим…", поезії "Чигирине, Чигирине", "Великий льох",

"Стоїть в селі Суботові"; та ін., в яких гостро виступив проти соціально-

національного гноблення українського народу. Під час ув'язнення писав вірші,

які згодом об'єднав у цикл "В казематі". У 1854-1858 роках написав російською

мовою повісті "Музикант", "Художник", "Нещасний", "Капітанша", "Близнята".

Останніми прозовими творами Т. Шевченка є повість "Прогулянка з

задоволенням і не без моралі" (1856-1858) та щоденникові записи "Журнал". В

Україні у 1858 році Т. Шевченко написав низку високих зразків інтимної та

пейзажної лірики. Кілька творів Т. Шевченка цього періоду опубліковано в

журналі "Основа" та альманасі "

Хата".

Тарас Шевченко є одним з найвидатніших майстрів українського

образотворчого мистецтва. Він працював у галузях станкового живопису,

графіки, монументально-декоративного розпису та скульптури, досконало

володів технікою акварелі, олії, офорту, малюнка олівцем і пером. Він є автором

понад тисячі мистецьких творів (втрачено бiльше 160). У 1859-1860 роках

виконав офорти з творів зарубіжних та російських художників, за які отримав

звання академіка гравірування.

Ім'я Тараса Шевченка відоме в усьому світі: у багатьох країнах йому

встановлені пам'ятники, його твори перекладені майже на всі мови світу, його

ім'ям в Україні названі навчальні заклади, театри, площі, вулиці, міста.

Національна опера України, Київський національний університет, центральний

бульвар міста Києва носять ім'я видатного сина українського народу - Тараса

Шевченка.

За матеріалами Київського Національного Університету

імені Тараса Шевченка

http://www.univ.kiev.ua/ua/geninf/Shevchenko