Інформаційні матеріали

До Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України

Щороку29 серпня в Україні відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Цей день встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2019 року № 621 для увічненнягероїзму військовослужбовців і добровольців, котрі віддали життя за батьківщину, як нагадування про одну із найкривавіших подій війни на сході України – Іловайську трагедію. 29 серпня 2014 року під час виходу сил АТО з оточення під Іловайськом російське керівництво порушило домовленості і ворожі збройні сили впритул розстріляли з важкого озброєнняколони українських військових. Таке віроломне вбивствокваліфікується міжнародним гуманітарним правом як воєннийзлочин. Тоді полягло366 українських воїнів,429 зазнали поранень,

158 зникли безвісти, 300 опинилися в полоні.

Смертельний для наших захисників “зелений коридор” пролягав через поля із соняшниками. Саме під ними сотні українцівпоклали в боротьбіз ворогом свої життя на вівтар свободи,гинули в боротьбіза незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Тож символомДня пам’яті захисників України стала квітка соняха. Кабінет Міністрів України розпорядженням від 9 червня 2021 року № 614-р затвердив план заходів з відзначення у 2021 році Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Передбачено проведення національно-патріотичних заходів у закладах освіти та культури, в місцях дислокації військових частин, вищих військових навчальних закладах, установах та організаціях із залученням їх особового складу та/або штатнихпрацівників, ветеранів війни – учасниківантитерористичної операції, заходівіз забезпечення національної безпеки і оборони,відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, осіб, які чинили опір незаконній окупації Автономної Республіки Крим та Севастополя. Також пропонується закладам освіти провести перший урок у 2021/2022 навчальному році із залученням ветеранів. Український інститут національної пам'ятірозробив тематичні методичніта інформаційні матеріализ нагоди цієї жалобної дати, які пропонуємо використовувати в освітньому просторі. 1. Історична довідка 2. Рекомендації до відзначення в закладах освітиДня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України із залученням ветеранів та учасників бойовихдій 3. Діалоги про війну 4. Орієнтовний переліктематичних матеріалів

Ілюстрація: Нікіта Тітов 1. Історична довідка Україна сьогодні переживає найбільше випробування в своїй новітнійісторії – збройнуборотьбу за незалежність і територіальну цілісність проти російського агресора.У цій війні ми вже маємо

тисячі поранених і загиблих мужніх оборонців. Вони стоять в одному ряду з поколіннями борців за волю і державнусамостійність. Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, воїни Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західно-Української Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії мужньо здобувалигероїчні перемоги і віддавали свої життя за українську землю. Український народ завжди з повагою ставивсядо своїх героїв,мав традицію поховання та увічнення полеглих. Віра і впевненість у тому, що у випадку загибелі на полі бою держава не забуде, а жертовність буде пошанована є дуже важливоюскладовою підняття морального духу військовослужбовців. Вшанування пам’яті борців і популяризація подвигів на державному рівні є вкрай необхідним завданням також і для формування національної ідентичності. У сучасній російсько-українській війні попри велику кількість втрат маємо і першу історичну перемогу – згуртовану націю, готову боротисяза права і свободу. Вперше за довгі десятиліття Українаможе опертись на широку підтримку громадян, бо захищати державу зголосились мешканці всіх, без винятку, регіонівнашої країни. Серед захисників Батьківщини, в тому числі серед полеглихвоїнів, також є уродженці та мешканці тимчасовоокупованих окремих районівДонецької, Луганської областей та Криму. Відтак,перед державою відкриваються унікальні можливості для консолідації громадян довкола ідеї збереження державності, примноження її сил, матеріальних та духовних багатств.Вагому роль в усвідомленні цього підростаючим поколінням відіграє школа. Початок війни. У 1991 році Україна відновила незалежність. Однак РосійськаФедерація не відмовилася від спроб повернутиконтроль над Україною. Тиск посилився з приходом до влади там колишнього співробітника репресивного органуКГБ Володимира Путіна. 21 листопада 2013 року в Києві зібрався Євромайдан. Ним розпочалась Революція Гідності з головною вимогою повернути Україну до європейського шляху розвитку і підписати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, від чого відмовився тодішній Президент УкраїниВіктор Янукович. Трагічноюціною протистояння на майдані стала Небесна Сотня – 107 загиблих героїв, різних за віком, статтю, освітою, з різних куточків України та з-за кордону. Наляканий Віктор Янукович втік до Росії, звідки закликав Володимира Путіна здійснитивійськове вторгнення в Україну для відновлення його влади. Російська Федерація скористалася тимчасовим вакуумом влади в Україні та перейшла до активних агресивних дій з використанням так званих “зелених чоловСіечрктиіфві”кат(російських військовослужбовців безрозпізнавальних

знаків, які масово використовувались для захоплення адміністративних будівель та військових частин в Криму). Сучасна російсько-українська війна розпочалась із захоплення Росією Кримського півострова у березні 2014 року. Це визнали і міжнародні суди, зокрема Європейський суд з прав людини підтвердив, що РФ встановила контроль над Кримом з 27 лютого 2014 р. У березні–квітні 2014 року російські спецслужби та диверсанти почали розхитувати ситуацію і в південних і східних областях України, організовуючи антиукраїнські мітинги і спроби утворити незаконні квазідержавні утворення. У відповідь патріотичні українські сили чинили спротив масовимиакціями з метою зберегти територіальну цілісність держави. На початку квітня Росія приступила до реалізації плану “Новоросія” – почалося військовезахоплення території східнихобластей України. Путін спрямував туди підконтрольних та озброєних ним бойовиків. Нова хвиля інспірованих російськими спецслужбами антиукраїнських протестів призвела до захоплення будівель адміністрацій і правоохоронних органів в Донецьку та Луганську. Місцеві українські патріоти протистояли антиконституційним діям злочинців, але вони були не озброєніта поступались в чисельності. Проросійські організації та угруповання влаштовували вуличні акції і заворушення під гаслами сепаратизму, невизнання легітимної влади України в регіоні, ненавистідо прихильників Українита всіх атрибутів українства (державні символи, українська мова, тощо). Після проголошення так званих “народних республік” на Донеччину та Луганщину безперешкодно і масово прибували не тільки загони російських диверсантів, а й військоватехніка зі зброєю.Проте план на повторення швидкого“кримського сценарію” дав збій. Боєздатні частини Збройних сил України, Національної гвардії і добровольчі формування зламали намір агресора. Протягом літа 2014 року російські гібридні сили на сході України зазнавали значних втрат в особовому складі, озброєнні, військовій техніці. Але їх постійнопосилювали новими найманцями, військовослужбовцями регулярних ЗС РФ. Розуміючи, що угрупування бойовиківдосить швидко знищуються українськими військом, Москва вдалася до широкого використання артилерії зі своєї території. А згодом – до масованого введення регулярних формуваньросійської армії – без розпізнавальних знаків на військовій техніці та у відповідному обмундируванні. Це сталося 23–25 серпня, коли на територію Донецькоїта Луганської областейзайшли вісім батальйонних тактичних груп Збройнихсил РФ. До наступу залучили70 російських військових частин, зібраних з усієї федерації, які розпочали новий виток ескалації агресіїРФ. Це спричинило значне зростання жертв серед військових та цивільних українських громадян.

Бої за Іловайськ. Боротьба за важливий стратегічно важливе місто Донбасу – місто Іловайськ, тривала з початку серпня 2014 року паралельно зі штурмом Савур-Могили, Антрацита і Красного Луча (тепер – Хрустальний). Українським військовим майже вдалосяоволодіти містом, ключовимдля перерізання комунікацій бойовиків. Але у плани Москви не входило швидке завершення війни на Донбасі, тому вона кинула проти українців свої регулярні війська у значно більшихмасштабах, ніж раніше.За даними української розвідки, російські регулярні війська нараховували близько 4 тисяч солдатів та офіцерів у складі 4-х батальйонних тактичних груп, підкріплених підрозділами Сил спеціальних операцій РФ. До 28 серпня 2014 року російські регулярні війська та бойовики оточили угруповання сил АТО (військасектору “Б” та батальйони МВС України “Дніпро-1”, “Миротворець”, “Світязь”, “Херсон”,“Івано-Франківськ”, Нацгвардії “Донбас”). Українське командування розраховувало деблокувати їх за допомогою резервів сил АТО. Але призначені для цього підрозділи були укомплектовані переважноз нещодавно мобілізованих бійців без належноїпідготовки. Післяпереговорів російське військовекомандування надало гарантіїбезпечного виходу українських сил з оточеного Іловайська. Рух двох колон розпочався 29 серпня. Однак росіяни порушили домовленості, розстрілявши колони на марші з засідок. Іловайськ став місцем наймасовіших втрат нашого війська під час сучасної війни на сході України. Унаслідок підступності росіян українська армія втратила загиблими 366 воїнів, 429 – отримали поранення, 158 зниклибезвісти, 128 опинилисяв полоні. Вторгнення російських військ та іловайська трагедіязмусили українську сторонупогодитися на умови перемир’я за крок до перемоги над окупантами. Тож 5 вересня було підписано Мінськутристоронню угоду (так званийМінський протокол). Героїчна оборона Донецького аеропорту. Бої за Донецький аеропорт (ДАП) стали зразком незламності українських воїнів. Вони тривали 242 дні – від 26 травня 2014 року по 22 січня 2015-го – і закінчилася після повної руйнації старого та нового терміналів. Аеродроми мали стратегічне значення. Під час окупації Криму ними оперативно перекидалися війська з Росії. Після початку бойових дій на Донбасі українська армія серед першочергових заходіввзяла під контрольключові летовища: Краматорське, Маріупольське, Донецьке та Луганське. Крім того, ДАП розглядався як потенційний плацдарм для наступу сил АТО на Донецьк. Українські військові утримували старий та новий термінали. Проросійські сили систематично штурмували їх, внаслідок чого у грудні 2014 року значних руйнувань зазнав старий термінал.

Кульмінацією боїв за ДАП став січень 2015 року. 13 січня упала диспетчерська вежа аеропорту, а 20-го числа окупанти здійсниликілька підривів бетонних перекриттів терміналу, внаслідок чого під завалами загинуло 58 бійців. 22 січня сили АТО відступили з аеропорту. За офіційними даними у боях за ДАП загинулобільше 200 українських військових. За різнимипідрахунками росіяни втратили до тисячі бойовиків, в тому числі найманців елітних частин ФСБ та ГРУ. В обороні Донецького аеропорту брали участь спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79-ої, 80-ої, 81-ої, 95-ої окремих аеромобільних, 93-ої та 72-ої окремих механізованих бригад, 1-ої окремоїтанкової бригади, 57-ої окремої мотопіхотної бригади, 91-го окремогополку, 90-го окремогоаеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку“Дніпро-1”, Добровольчого українського корпусу (ДУК), батальйон ОУН та інші. Восени2014 року у мовний вжиток увійшов термін “кіборги”. Так росіяни назвали оборонців ДАП, опір яких вони не могли зламати попри шалені обстріли з танків, артилеріїта перевагу в кількості особовогоскладу. Те звитяжне протистояння стало символом незламності наших військових. Кіборги витримали. Не витримав бетон. Бої за Дебальцівський плацдарм. Взимку 2015 року активні дії були зосереджені на Дебальцівському напрямку. Бої за Дебальцівський плацдарм – одна з найбільших військових операцій на Донбасі. З обох сторін у ній взяли участь тисячі бійців, сотні одиниць техніки й артилерії. Її найгостріша фаза триваламайже місяць – з 25 січня до 18 лютого 2015 року. За даними Міноборони, у другій половинісічня 2015 року російські окупантикинули всі сили на розширення територій своїх квазідержавних утворень. Наступ планувалиодночасно по трьох напрямках: Щастя – Трьохізбенка на Луганщині, а також Дебальцеве та Маріуполь на Донеччині. Головним напрямком удару став саме так званий Дебальцівський виступ, який на кілька десятків кілометрів вклинювався між територіями самопроголошених “ДНР” та “ЛНР”. Активнийнаступ на околиціДебальцевого окупанти почали 25 січня. Штурм проходив за безпосередньої участі кадрових російських військових – до восьми батальйонних тактичних груп та артилерійських дивізіонів збройних сил РФ. 27 січня бойовики атакували позиції сил АТО у місті Вуглегірськ, що на південний захід від Дебальцевого. Після запеклих боїв через чотири дні українські сили залишили місто. Сили АТО у складі бійців і техніки 30-ї бригади та батальйонів МВС, Нацгвардії імені Кульчицького та “Донбас”, кілька разів намагалися відбити місто, однак безуспішно.